Купчик Володимир - Статті - В’ячеслав Липинський: проблематика історії України

В’ячеслав Липинський:
проблематика історії України

Володимир КУПЧИК (2000p.)


Липинський

Постать В’ячеслава Липинського займає визначне і особливе місце серед видатних особистостей в українській історії. Його багатогранна та багатопланова діяльність і творчість не дає можливості її визначити одним словом, оскільки Липинського можна охарактеризувати як історика, ідеолога, філософа, політолога, дипломата, публіциста.

В історичній науці – він став одним з творців державницької школи, що вивела українську історіографію з тенет народницького тлумачення історії. В політичній думці – бо Липинський вніс великий вклад в критику примітивного соціалізму та в розуміння нації (і політичної, і етнічної) як спільноти з гармонійним розвитком усіх його станів та класів.

Наукове вивчення діяльності й творчості Липинського здійснювалось не без перешкод, зокрема в радянській науці він був викреслений і не згадувався. Грунтовне і систематичне дослідження спадщини Липинського відбувалось в діаспорі. Так в 1963 році було утворено Східноєвропейського дослідного інституту ім.В.Липинського у Філадельфії, який розпочав збір та концентрацію матеріалів пов’язаних з видатними істориком. Важливими подіями в дослідженні постаті Липинського можна важати наукові конференції 22-23 жовтня 1982 року у Кембріджі, 18 грудня 1982 року у Нью-Йорку з наступним виданням результатів конференції. Після проголошення незалежності розпочались дослідження і в Україні, центральними подіями яких стали конференції “В’ячеслав Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна” проведена 2-6 червня 1992 року в Києві, Луцьку, Крем’янці, перші читання пам’яті В’ячеслава Липинського, присвячені темі “Українська національна еліта в сучасному та минулому”, а також вивченню життя і творчості Липинського, відбулись 21-23 квітня 1994 року, і другі – рік пізніше 27-28 квітня 1995 року під назвою “Проблеми влади в Україні в минулому і сучасному” в Луцьку, матеріали цих конференцій опубліковані.

Липинський – засновник державницької школи в українській історіографії і політичній думці – був першим українським теоретиком, який вже до національно-визвольних змагань 1917-1920рр., усвідомив першорядне значення держави в історичному розвитку народів і світової цивілізації. Вже в ранньому періоді своєї суспільно-політичної діяльності він утвердився в думці, що українська держава повинна бути незалежною, що було, на його думку, центральною політичною проблемою, а самостійність, як перманентну та абсолютну вартість.

Липинський народившись і вирісши в польській родині, в атмосфері польської культури і традицій, відчув себе українцем і став активним учасником українського національного руху. “Перехід” польської шляхти на Правобережній Україні не був рідкісним явищем, треба тільки згадати Володимира Антоновича, “хлопоманів”. Липинський досліджуючи історію України дійшов до висновку, що діяльність Хмельницького свій конструктивний характер завдячувала в найбільшій мірі участі в його ділі української шляхти. Намагаючись приєднати всю шляхетську верству до українського руху, Липинський розгорнув у 1909-1912рр. жваву публіцистичну діяльність, видавав журнал “Przeglad Krajowy”, написав книжечку “Шляхта на Україні” і дві монографії “Z dziejow Ukrainy” та “Україна на переломі”. Він намагався прищепити польській правобережній шляхті почуття відповідальності перед батьківщиною, землею, на якій і з якою вона живе, і тими співмешканцями-українцями, котрі проживають тут разом з нею, з котрими вона є кровно пов’язаною, як він доводить у своїх працях. Липинський яскраво креслить у них постаті шляхетських героїв, не Ярем Вишневнцьких, а Морозенків, Кричевських, Хмельницьких які об’єдналися з народом, очолили його і разом з ним боролись за краще майбутнє, за власну українську державу. Це необхідно усвідомлювати, оскільки з цієї причини його історичні праці були підпорядковані політичним мотивам.

Праця “Шляхта на Україні” опублікована в 1909 році в Кракові польською мовою. В ній Липинський подає стислий нарис історії української шляхти на тлі історії боротьби України за власну державність і характеризує тогочасну політичну ситуацію. Метою для автора є необхідність того, щоб польське суспільство на Україні чітко усвідомило свою позицію до українського відродження і свою позицію до українського народу. Даючи у першій частині короткий нарис історії України, Липинський приходить до висновку, що український народ хоче жити незалежним життям і немає сили яка його зупинить, і тому польська шляхта змушена вирішити, чи бути на стороні українського народу, чи проти нього, що означало б піти проти ходу історії. Польське шляхетське суспільство вже настільки підпало під вплив загальнопольських ідей, що відмовилось піти по запропонованому шляху, вибравши замість нього шлях конфронтації з молодим українським рухом за державність, шлях, який мусів привести до занепаду. В цей час Липинський публікує свої статті в газетах “Рада”, “Украинская Жизнь”, і наукові розвідки в “Записках НТШ”: про Стефана Немирича та “Аріянський соймик у Киселині в 1638р.”.

Збірник “Z dziejow Ukrainy” виданий польською мовою 1912р. в Кракові присвячений темі “козакуючої шляхти”. Спираючись на великий як на той час джерельний матеріал і на польські архіви Липинський документує масову участь української шляхти в повстанні Б.Хмельницького і величезну жертву крові, яку ця шляхта принесла для побудови української держави. В статті “На переломі” (с.578-617) автор говорить про політичні помилки провідної козацько-шляхетської верстви, яких вона допустилась після смерті Б.Хмельницького, коли нехтуючи його заповітом і прагнучи взяти владу в свої руки, усунула з гетьманства Юрія Хмельницького і вибрала на його місце Виговського, що разом з іншими помилками привела державу до руїни. Темою розвідки “На вершині могутності” (с.517-577) є приєднання шляхти Пінського повіту до держави Богдана Хмельницького, причому Липинський концентрує свою увагу на мотивах, які спонукали пінську шляхту до такого кроку. Цю працю він видав українською мовою в 1920 році в Відні, значно її поширивши і доповниши. Велику увагу приділяє автор постаті Михайла Кричевського (с.329-446), - покозачений шляхтич, козацький полковник, герой битви під Лоєвом. Монографія побудована на взірець середньовічної легенди про святих. Рід Кричевських окатоличився і сполонізувався, і Станіслав став польським шляхтичем. Але коли він отримав наказ ув’язнити Хмельницького, в його душі відбулась боротьба між вірністю Польщі і вірністю рідному народові. Станіслав зважився, перейшов на український бік і прийняв нове ім’я – Михайло. А коли військове становище внаслідок наступу литовського князя Радивила дуже погіршилося і Хмельницький, не маючи іншого виходу, вислав проти цієї найкраще озброєної армії саму тільки легку козацьку кінноту, то віддав її під команду полковника Кричевського. Той постановив за будь-яку ціну затримати похід Радивила на Київ і досягнув мети, жертвуючи своїм життям і життям довірених йому козаків.

Поява “Z dziejow Ukrainy” викликала значний резонанс, особливо серед українського політичного суспільства, - чи не вперше, українці почули, що мали колись свою провідну верству, що серед них були не тільки запроданці, а й багато тих хто загинув в боротьбі за українську державу, і це доводить польський шляхтич польською (панською) мовою. Тут Липинський досягнув того, що не зміг досягнути Грушевський, поглянувши на українську історію з кута зору політичної верстви, а не народницької концепції.

В 1920 році у Відні виходить українською мовою “Україна на переломі” темою якої є створення Богданом Хмельницьким провідної української верстви та будівництво за її допомогою української держави. В процесі викладу він обговорює усі найважливіші з його точки бачення проблеми цього завдання, а також вузлові проблеми української історії: Переяславську угоду; необхідність гетьманського самодержавства, але самодержавства не за московським зразком, а за зразком європейським, у якому володар, як і всі громадяни, підкоряється законові; необхідності спадкової влади гетьмана, що само може гарантувати неперервність державної влади і традиції та вберегти державу від наслідків нищівної боротьби за владу; необхідність європеїзації України, найважливішим критерієм і підставою якої є приватне землеволодіння; метод яким Хмельницькому пощастило створити провідну політичну верству оборонців державного ладу.

Наступний твір Липинського “Листи до братів-хліборобів” має політологічний характер і є наслідком розчарування невдачами національно-визвольних змагань 1917-1920рр. і в тогочасних лідерах визвольного руху. Липинський визначає три основні ідеї і три методи організації для розв’язання проблем українського державного будівництва, що існують у новітню добу: демократія з республікою, охлократія з диктатурою, класократія з правовою, обмеженою монархією. Аналізу цих політичних ідей та методів організації державного будівництва, можливості застосування їх у реальних умовах України, присвячені “Листи до братів-хліборобів” В.Липинського.

Повне неприхильне ставлення В.Липинського до народницької концепції української історії М.Грушевського, що виявилося в працях 20-х років і особливо в "Листах до братів-хліборобів", виробило специфічний стереотип протиставлення історика та ідеолога-державника історику-народнику. Насправді ж відносини носили інший характер, особливо в передреволюційний період. Основним джерелом їх дослідження є листи В'ячеслава Липинського до Михайла Грушевського за 1908-1913 рр. їх у фонді "Грушевських" в ЦДІА України (М.Київ) зберігається 56 (в тому числі і дві телеграми). На жаль, відповідей львівського професора ми вже ніколи не прочитаємо, бо архів В.Липинського згорів на хуторі Русалівські Чагари.

Очевидно, тією особою, що сприяла знайомству і спілкуванню М.Грушевського і В.Липинського, був Василь Доманицький. Принаймні, саме він супроводжував Липинського до дому Грушеаського під час їх першої зустрічі. У своєму щоденнику Грушевський занотував 7-8 травня 1908 р., що у нього в гостях були В.Доманицький і В.Липинський. В.Липинський зробив на М.Грушевського дуже приємне враження. Після цього особистого знайомства й доброзичливого ставлення М.Грушевського до історичних студій В.Липинського протягом 1908-1912 рр. в редагованих М.Грушевським "ЗапискахНТШ" та "ЛНВ" було надруковано чотири історичні студії і три рецензії В.Липинського. Власне, М.Грушевський надрукував все, що писав для нього В'ячеслав Липинський. Публікуючи праці початкуючого науковця, Грушевський об'єктивно сприяв становленню державницької історіографії. Вже в цих перших студіях Липинський висував і розвивав історичні акценти: в працях про Данила Братковського й генерала артилерії Немирича - про роль української шляхетської верстви як провідника козацьких мас; в заувагах до книги Л.Василевського - про ідею територіалізму як головної засади побудови незалежної держави. Шануючи М.Грушевського як видатного історика В.Липинський тоді писав в листах до нього, що готовий вислухати з увагою і вдячністю всі докори "як учень від професора". Досить цікавою виглядає співпраця істориків у підготовці одного з найзначніших видань В.Липинського тих часів “Z dziejow Ukrainy”. Його підготовка зайняла два роки (1910-1912), і майже весь час ішло жваве листування з приводу різних проблем, що при цьому виникали. До співучасті в цьому, по суті, першому творі державницької історіографії В.Липинський не випадково залучив саме М.Грушевського. Він умістив у збірнику дві його статті про українську шляхту на переломі ХVІ-ХVІІ ст. та про шведсько-український союз 1708 р., чим підкреслив своє ставлення до думок великого історика, його місця в новонародженому історіографічному підході (перша студія навіть відкривала збірник). Сам В.Липинський в листах до М.Грушевського вживав вислів "наш збірник". Взагалі, з повною підставою можиа твердити, що в дореволюційні часи історичне мислення В.Липинського орієнтувалося на М.Грушевського. В свою чергу М.Грушевський високо оцінював збірник В.Липинського, у "Записках" і особисто в листах говорив про своє прихильне ставлення до цієї праці. Дізнавшись про зміст збірника і наявність в ньому монографії про М.Кричевського, М.Грушевський висловив бажання надрукувати її спочатку українською мовою в "Записках". В.Липинський в цілому погоджувався, але наполягав на окремому виданні.

Історики співпрацювали і в інших напрямках. Зокрема, В.Липинський, багато працюючи в краківських архівах і бібліотеках Чорторийських, Гуттен-Чапських, Красінських та ін., виявив багато цікавих ілюстративних матеріалів. Частково він їх використав у вищезгаданому збірнику, а з решти виготовив за власний кошт кліше і надіслав Грушевському для його відомої "Ілюстрованої історії України", що готувалася до видання паралельно зі збірником. Грушевським було використано 12 гравюр, виготовлених для Липинського, а саме: два портрети Б.Хмельницького, портрети П.Дорошенка, Д.Апостола, М.Кривоноса, П.Тетері, І.Мазепи. В свою чергу В.Липинський отримав згоду на передрук репродукцій з книжок Грушевського "Ілюстрована історія України" та "Культурно-національний рух на Україні в XVI - першій половині XVII вв".

Липинський був уважним читачем творів Грушевського. Переглядаючи щойно виданий томик "Ілюстрованої історії України", він виявив кілька помилок: рік загибелі М.Кричевського і день смерті Б-Хмельницького. В наступних перевиданнях популярної книги ці помилки були виправлені.

Не завжди Липинський мав під руками потрібні історичні праці, особливо видані в межах Російської імперії. Довгий час, працюючи над збірником “Z dziejow Ukrainy” він жив у Кракові й ті книжки, котрих йому бракувало, діставав через Грушевського. Зокрема, львівський професор надіслав за кордон один з томів літопису Величка. Звертався також Липинський до Грушевського за різними історичними довідками. Так, великий інтерес у нього викликала точна дата смерті А.Киселя. І, очевидно, М.Грушевський частково задовільнив цю його цікавість. У 1910-1911 рр. на прохання М.Грушевського В'ячеслав Липинський звіряв з оригіналом в архіві Чорторийских текст Гадяцької умови, котра друкувалася при статті М.Стадника й була вміщена в "Записках УНТ" в Києві.

І все ж безхмарності у стосунках вчених не було. Досить відчутним виявився конфлікт між Грушевським і Липинським навколо критичної статті М.Євшана в "ЛНВ", в котрій відомий публіцист, можливо, не без певного впливу Грушевського, оцінив захоплення Липинського польським письменником "української школи" (йдеться про Залєського, якого Липинський назвав "українським Гоголем") досить образливо, кваліфікуючи його як "телячий захват". Зрозуміло, це надзвичайно обурило В.Липинського. Він почав вимагати офіційного вибачення, погрожуючи припинити співробітництво у редагованому М.Грушевським журналі. Липинський писав: "Доля хотіла, щоб в теперішніх часах національного відродження нашого - українських латинників - мені частіше від інших приходилось забирати голос в цих справах". Отже, робить він висновок, образа йому - це є образа всім представникам цієї течії. Конфлікт було полагоджено, вибачення принесені. Тут ми бачимо, що Грушевський перед -загрозою розриву співробітництва все ж не збирався втрачати такого впливового політика і історика, яким ставав на цей час Липинський. Але наступного року сталося ще одне випробування, що знову скінчилося щасливо. На відомих загальних зборах НТШ, де Грушевський був атакований з усіх боків і змушений зрештою резигнувати з посади голови товариства, виявився замішаним в табір супротивників львівського професора й В.Липинський. Це вийшло мимо його волі, бо за статутом товариства відсутній на зборах дійсний член НТШ мав право передоручити свій голос комусь із присутніх на зборах. Липинський дав свій голос С.Томашівському, фактичному організатору опозиції, і той вжив його голос на свою користь, що неприємно вразило М.Грушевського. Але й цього разу до розриву не дійшло, бо В.Липинський засудив вчинок С.Томашівського й вибачився перед М.Грушевським за цей прикрий інцидент.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що формування Липинського як історика його світогляд значною мірою формувався під впливом Грушевського, і в період між 1908-1014рр. не було серйозних розбіжностей між ними, а навпаки існував тісний науковий контакт і співробітництво. Тільки внаслідок поразки визвольних змагань Липинський розчарувався в Грушевському, як в політичному лідері України, що і відобразилось в гострій критиці на його адресу і його прихильників в “Листах до братів-хліборобів”.

В’ячеслав Липинський один з найвидатніших істориків і політологів був, фактично, учнем Михайла Грушевського, який пішов іншим шляхом трактування історії України, започаткувавши державницьку концепцію, на відміну від народницької, єдиної на той час концепції, в чому і полягає основна заслуга Липинського.


Інші статті:

Літературно-публіцистична спадщина Лонгина Цегельського
як історичне джерело ››

Лонгин Цегельський - речник Української Держави (Життєпис) ››
Розправа над Українською Католицькою Церквою ››
Українські збройні сили періоду Гетьманату ››
Короткий огляд “Історичних есе” Івана Лисяка-Рудницького ››
Політична історія Хозарського каганату ››



Пошук по сайту


Новини    

10.02.15

Нові фотографії

У розділі "Діти" з'явилась дві нові частини: 15. Шацьк - 2014 та 16. Літо - осінь 2014

01.09.14

Марічка - школярка!

Від сьогоднішнього дня у нас в сім'ї уже дві школярки.

27.06.14

Нові фотографії дітей

У розділі "Діти" з'явилась нова, чотирнадцята частина, з фотографіями: 14.Зима 2013 - весна 2014 .

07.12.13

Новий розділ з фото

У розділі "Діти" з'явилась нова, тринадцята частина, з фотографіями зробленими літом-осінню 2013 року: 13.Літо-осінь 2013 .

30.07.13

Новий розділ з фото

У розділі "Діти" з'явилась нова, дванадцята частина, у якій є фотографії зроблені зимою-весною 2013 року.

20.12.12

Нове відео

Розділ "Відео" поповнився декільками відео-роликам.

07.12.12

Нові фотографії

У розділі "Діти" з'явилась нова, одинадцята частина, у якій можна побачити фотографії зроблені літом-осінню 2012 року.

01.09.12

Оля - школярка!

Наша Оля не відомо коли встигла так швидко вирости, але факт залишається фактом, - тепер Оля стала школяркою.

30.07.12

Нові розділи

До розділу "Діти" додано дві нові частини: 9. Жовтень 2011 - січень 2012 та 10. Весна 2012 .

25.10.11

Новий розділ

Створено восьму частину розділу "Діти", - "Липень-вересень 2011".

01.07.11

Новий розділ

Створено сьому частину розділу "Діти", - І півріччя 2011.

30.01.11

Слайд-шоу

Запущено випробування режиму слайд-шоу.

20.01.11

Наповнення сайту

Створено шосту частину розділу "Діти", - охоплює період осінь-зима 2010 року.

28.11.10

Оновлення на сайті

Додано 4 та 5 частину у розділі "Діти" та нове відео у відповідний розділ, здійснено ряд дрібних змін.

06.09.10

Оновлена "Гостьова книга"

Внаслідок атаки ботів на "Гостьову книгу", прийшлось її відновлювати та подбати про підвищення захисту, а заодно і обновився дизайн.

15.07.10

Свіжі фотографії

Створено третю частину розділу "Діти".

28.10.09

Нові розділи

Створено нові розділи "Діти" та "Відео".

01.08.09

Доповнено розділ "Статті"

До розділу "Статті" додано три матеріали на історичну тематику, написані у 1998-2001 роках.

10.06.09

Оновлено сайт

Значно оновлено (v.2.2) і доповнено розділи Аня, Оля та Марічка, коментарі винесено в окремий розділ "Гостьова". Здійснено багато дрібних, малопомітних удосконалень.

01.05.09

Криза

Світова криза залишила свій слід і на нашому сайті. Вже півроку, на ньому не появляється нічого нового. А запланована модернізація сайту (перехід на Joomla (v.3)), над якою ми трудились в грудні-січні, не відбудеться взагалі...

10.01.09

Вибачення

З технічних причин був відсутній доступ до нашої інтернет-сторінки з 28 грудня 2008 року по 9 січня 2009 року. Просимо вибачити за незручності.

26.10.08

Створено розділ "Аня"

Створено розділ наповнений фотографіями Ані.

13.10.08

Зворотній зв'язок

Створено форму для бажаючих залишити коментар або повідомлення.

13.09.08

Хрестини

В церкві святих Кирила і Мефодія відбулися хрестини Купчик Марії Володимирівни.

28.08.08

Завершення реорганізації

Нарешті завершилась реорганізація сайту (перехід з html на php (v.2)).

21.08.08

Поповнення!

У нас народилась дівчинка (вага 3100, ріст 52). Мама і доня почувають себе добре. Тато займається Ольгою, тому реконструкція сайту затягується...

16.08.08

Увага!

З сьогоднішнього дня розпочалась реконструкція сайту. Як наслідок можливі деякі проблеми з його функціонуванням.

01.07.08

Старт

Запущено роботу інернет-сторінки!

 

   Copyright ©2008-2011 Kupchyk v.2.3.1